Припинення власного життя шляхом самогубства називають суїцидом. Люди, котрі йдуть на такий крок, зазвичай відчувають сильні душевні та фізичні страждання, знаходяться у стресовому стані. Вони не можуть самостійно впоратись зі своїми проблемами. Нерідко мають психічні порушення, знаходяться у стані затяжної депресії, не вбачаючи виходу й втрачаючи надію на своє майбутнє. Часто суїцид скоюють в крайньому збудженому емоційному стані афекту. При цьому спроба самогубства являється не стільки способом припинення власного життя, скільки способом звернути на себе увагу оточуючих на свої проблеми, так названим «криком про допомогу». Частіше усього в глибині душі, самогубці сподіваються на те, що їх врятують. Такі діяння мають назву демонстративної спроби суїциду. Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей 5-14 років. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається.
Найбільш частими способами, до яких вдаються підлітки як при щирих, так і при демонстративних спробах самогубства, раніше вважалися отруєння в дівчаток і повішення в хлопчиків.
Останні зарубіжні дані вказують на те, що і у дівчаток, і у хлопчиків більше 90% спроб піти з життя відбувається шляхом отруєння, як найменш хворобливого способу.
Допомога, якої потребують діти, які виявили суїцидальні тенденції, повинна здійснюватися з урахуванням їх причин. Обов'язковий нагляд протягом всього небезпечного часу, вирішення конфлікту в родині й особистому житті дитини. У разі безнадійної хвороби або іншої реальної загрози життю відстрочити самогубство може надія на успішний результат. При не усвідомленні дитиною причин виникнення суїцидальних намірів допомога повинна бути спрямована на те, щоб прояснити передбачувану прикордонну ситуацію. Необхідно пам'ятати, що в абсолютній самоті, в яку часто штучно замикає себе дитина, НІХТО НЕ ЗМОЖЕ ЇЙ ДОПОМОГТИ!
Декілька найчастіших мотивів для скоєння самогубства:
- нестача уваги і турботи про дітей у сім'ї;
- переживання, образи,
- самотність, відчуженість;
- неможливість бути зрозумілим, почутим;
- почуття провини, сорому, невдоволення собою, страх покарання;
- шкільні проблеми;
- почуття помсти, протесту, загрози;
- бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття;
- ухилення від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації;
- втрата близької людини; - ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;
- погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;
- часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;
- розлучення батьків, або їхня смерть;
- часті зміни місця проживання;
- насилля у сім'ї (особливо фізичні і сексуальні).
Можна виділити ТРИ ОСНОВНИХ ТИПИ суїцидальної поведінки у дітей.
1 -«Месник». При цьому типі агресія, спрямована на навколишній світ, трансформується в агресію, спрямовану на саму дитину (аутоагресія). Суїцидент переживає негативне ставлення до себе і вирішує позбавити себе життя З МЕТОЮ ЗАПОДІЯННЯ СТРАЖДАНЬ ворожому оточенню. Зверніть увагу, що самооцінка у таких дітей дуже висока, і самогубство відображає активну, агресивну позицію дитини.
2 -«Втікач». Це тип, що формується при загрозі нестерпного, неминучого покарання або ситуацій, що можуть призвести до моральних і фізичних страждань. Така спроба піти від приниження і болю робиться дитиною з достатньо високою самооцінкою.
3 -«Кат».Тип, що характеризується дуже низькою самооцінкою. Діти-«кати» вважають себе винними в чому-небудь, чому, на їхню думку, немає прощення. Вважають себе нікчемами, негідними чиєї би то не було уваги, турботи і любові. Вони ВИРІШУЮТЬ СЕБЕ стратити, тому що гідні тільки смерті, і вважають, що тільки ТАК МОЖУТЬ спокутувати свою провину.
Визначення типу суїцидальної поведінки надзвичайно важливо для надання адекватної допомоги дитині безпосередньо в домашніх умовах.
Ось найпростіші засоби першої допомоги дітям, які виявили схильність до суїциду:
1 -«Месників»необхідно відвернути від думок про смерть доступними методами. Також застосовується метод «заслуженої похвали», яка може бути і незаслужена, але перетворена в таку турботливими батьками. Бажано акцентувати увагу дитини на його заслугах, ПОЗИТИВНИХ якостях і робити це не одноразово, а ПОСТІЙНО!
2 -«Утікачів»треба запевнити в помилковості їх уявлень про прийдешнє страждання. (Діє навіть банальна фраза: «Так ніхто не збирається тебе карати», - і тут же доказ, підтверджуючий ваші слова).
3 -«Ката»потрібно переконати в тому, що він взагалі не міг вплинути на фатальну подію або погіршити її хід. При цьому варто аргументовано пояснити подію, про яку дитина має помилкове уявлення.
Зверніть увагу! Обсяг відомостей, що надаються дитині у життєво небезпечною для нього ситуації, повинен бути вичерпним, а РІВЕНЬ ПОЯСНЕННЯ - ДОСТУПНИМИ відповідно до його віку.
Кожному з батьків необхідно знати, що при перших підозрах на суїцидальні наміри дитини необхідно проконсультуватися у дитячого або підліткового психіатра. Можливо також, що звернення до фахівця доведеться повторити, тому що діти виявляють певну схильність до повторення суїцидних спроб і особливо суїцидальних демонстрацій.
Ось декілька порад, як допомогти дитині при загрозі суїциду:
1.Підбирайте ключі до розгадки суїциду.
2. Прийміть суїциданта як особистість.
3.Налагодьте турботливі стосунки. Будьте уважним слухачем.
4.Не сперечайтеся.
5.Запитуйте.
6. Не пропонуйте невиправданих утіх.
7.Пропонуйте конструктивні підходи .
8.Вселяйте надію .
9.Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику.
10.Зверніться за допомогою до спеціалістів.
Тата і мами! Ваша допомога дитині по значимості не має рівних! Але не забувайте, що суїциденти - нездорові діти, вони потребують кваліфікованої медичної допомоги!
Тому:
Не експериментуйте на ВАШИХ ДІТЯХ, НЕ позбавляє їх можливості ЖИТИ БЕЗ СТРАХУ І ТРИВОГИ, дихати на повні груди!
БУДЬТЕ УВАЖНІ ДО ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З НАШИМИ ДІТЬМИ - САМИМ ЦІННИм, ЩО Є НА СВІТІ!
You can do it, too! Sign up for free now at https://www.jimdo.com